Вшанування 29-ої річниці Чорнобильської трагедії
1986 рік. Прип'ять – 16-ти літнє місто наповнене молодістю, силою і прагненнями до розвитку. Середній вік його мешканців 25-27 років. Вони впевнені у своєму добробуті, світлому і наповненому позитивними емоціями майбутньому. Жити у Припяті – це вже досягнення успіху.
Проте, 26 квітня 1986 р. стрілка годинника у цьому місті зупинилася. Зупинилася назавжди. Прип'ять стало містом без майбутнього...
Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.
(Багряна А., «Малиновий дзвін», уривок)
24 квітня 2015 року студенти факультету обліку і аудиту (декан Шашкевич О.Л.) та працівники Центру працевлаштування та зв’язків з випускниками Тернопільського національного економічного університету на запрошення заступника голови Тернопільської міської організації «Інваліди Чорнобиля» Ващука С.Я. ознайомилися із експозиціями Тернопільського музею пам’яті ліквідаторів на ЧАЕС.
Затамовуючи подих і зі сльозами на очах гості вслухалися у кожне слово Поліщук Людмили Василівни, свідка і учасниці подій, які відбулися 26 квітня 1986 р. у місті Прип'ять. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції безповоротно змінила життя його мешканців.
Зворушливою та пізнавальною для студентів і працівників Центру стала інформація про ліквідацію аварії та її ліквідаторів, більшість з яких, на жаль, у перші дні загинуло, а також евакуацію мешканців Прип'яті і їхнє життя після аварії.
Студенти факультету обліку і аудиту та працівники Центру працевлаштування та зв’язків з випускниками ТНЕУ висловлюють вдячність Людмилі Василівній за цікаву та пізнавальну екскурсію і бажають Вам міцного здоров’я, життєвої наснаги, щоб ще довгі роки розповідали молоді про історію, яку не пишуть у книжках.
Студенти факультету обліку і аудиту звертаються до теперішньої влади із проханням дослухатися до людей, які пережили страшну трагедію 26 квітня 1986 року.
