100-річчя запеклих боїв на горі Маківці
Українські січові стрільці — єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи.
Українські січові стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709 року, вони відіграли велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військової термінології, військового фольклору, пісні й музики. Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі.
Першим успіхом легіону УСС була перемога на горі Маківці.
Бої за гору Маківку – запеклі позиційні бої, що точилися з 29 квітня до 4 травня 1915 року, у ході Першої світової війни, на східному фронті, в Карпатах, між підрозділами австро-угорської 55-ї піхотної дивізії Фляйшнера, до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів УСС, та російськими військами 78-ї піхотної дивізії генерала Альфтана.
У результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвались стратегічні плани московського командування. Здобуття вершини, що планувалось на 29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були задіяні всі наявні російські резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ, і вже через тиждень змушені були поспішно відступати перед надійшовшими австрійськими підрозділами. Особливою мужністю під час боїв за Маківку відзначились частини Українських січових стрільців, що в подальшому відобразилось у народній пам'яті.
Боротьба була важка і жертовна. З нагоди подвигу на Маківці прислала свій привіт Українським січовим стрільцям Загальна Українська Рада та Українська Боєва Управа.
У ньому тодішня репрезентація українського народу вітала УСС такими словами: «Ви, що з вибухом війни стали на перший поклик у рядах Українських січових стрільців, що від самого початку перенесли стільки праці й тяжких хвилин та пережили стільки прикрих недостач та розчарувань, а проте не впали в дусі, не стратили запалу для святої Справи і не знизили малого прапору, ви заслужили собі на правдивий подив і щиру вдячність сучасних і грядущих поколінь. …Ви дали доказ, що український нарід не зрікся своїх прав до самостійного життя, та що він має волю і силу вибороти ті права кров'ю і залізом. Ви доказали, що довголітня неволя не знизила українського народу до ряду покірних рабів, бо він видав вас, борців за волю. ...Тому Загальна Українська Рада…щиро поздоровляє вас з вашими блискучими успіхами та шле вам сердечний вислів признання і подяки. Ще не вмерла Україна!»
Слава Українських січових стрільців увіковічена у народній пісні «Там на горі, на Маківці».
«…Хлопці, підемо, боротися будемо за Україну, за вільнії права й державу. Хлопці, підемо, боротися будемо за Україну, за вільнії права.
Наша сотня вже готова, від’їжджає до Кийова.
А ми хлопці, як ті перла, заспіваєм: «Ще не вмерла…»