Соборність – духовне гасло до єднання
Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого у них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність.
До таких подій належить 22 січня 1919 року – день ухвали Акта Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навіки вкарбуватися в історію України величним національним святом – Днем Соборності. Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії ухвалили рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу.
День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави в єдності українських земель. А поразка Української Народної Республіки нагадує сьогоднішньому українському суспільству про його роль у формуванні якісної і вольової політичної еліти, здатної гідно відповідати на геополітичні виклики, які стоять перед сучасною Україною.
Сутнісною рисою Української Соборності є інтеграція етнічних земель, консолідація духовного і культурного життя, нівелювання регіональних бар'єрів. Акт Злуки, насамперед, був спробою ліквідації вікової роз'єднувальної межі між Заходом і Сходом України.
В універсалі Директорії УНР підкреслювалося: «Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Хоча цій благородній ідеї не судилося втілитися на початку ХХ століття, події 1918-1919 років відіграли визначну історичну роль. Вони стали виявом генетичного потягу українства до територіального та духовного єднання, спадкоємності історичної державотворчої традиції, сформували підгрунтя для відродження сучасної незалежної, соборної України.
На цьому підґрунті розвивалися події 22 січня 1990 року, коли історичну естафету поборників незалежності України гідно підтримали наші сучасники, поєднуючи живим ланцюгом Злуки Київ і Львів, Схід і Захід України.
Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акта Злуки – це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв, принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.
Цікаві факти
22 січня 1973 р. – в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).
22 січня 1978 р. – на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.
22 січня 1990 р. – сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши «живий ланцюг» від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акта Соборності.
