«Кредитування реального сектору економіки як умова забезпечення сталого розвитку»
28 листопада 2014 року відбулося засідання наукового круглого столу, організованого кафедрою банківської справи, на тему: «Кредитування реального сектору економіки як умова забезпечення сталого розвитку».
Про вплив фінансово-економічної кризи на розвиток реального сектору розповіла у своїй доповіді к.е.н., доцент Т.С. Стубайло, наголосивши на факторах, які характеризують і формують механізм взаємодії реального та банківського секторів економіки, зокрема: рівень макроекономічних показників реального сектору та діяльності банківської системи, ступінь взаємопроникнення банківської системи та реального сектору, концентрація банківського капіталу, прозорість роботи банківської системи, правова узгодженість та адаптивність функціонування. Також доповідач виокремила проблеми, що стримують розвиток економіки України: посилені вимоги, що висуваються кредиторами до реального сектору, недовіра до банківської системи, що зумовлює нестачу кредитних ресурсів, складна соціально-економічна ситуація у країні. Основними чинниками, які перешкоджають активізувати кредитування реального сектору в Україні, є високі ризики кредитної діяльності через нестабільну вартість грошей в умовах високої інфляції і невизначеної курсової динаміки, дефіцит фінансових ресурсів через високу частку проблемних кредитів банків, утруднений доступ до зовнішніх ринків капіталу та відплив депозитів з банківської системи, невизначеність інституційного середовища в умовах кардинального перегляду чинної нормативно-законодавчої бази. Підсумовуючи, к.е.н., доцент Т.С. Стубайло вказала напрями, використання яких дозволить покращити взаємодію реального та банківського секторів та стимулювати економічний розвиток держави.
Про проблеми та перспективи кредитування банками реального сектору економіки розповіла к.е.н, викладач Л.М. Прийдун, виділивши макроекономічні чинники, що суттєво впливають на розвиток підприємництва в Україні, зокрема: обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на зовнішньому ринку, труднощі переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, утруднення доступу до кредитних ресурсів, «шокові» удари девальвацій гривні та підвищення собівартості продукції, різке зростання невизначеності навіть найближчої перспективи, пов’язане з непрогнозованістю політики держави та воєнною агресією. Також доповідач ґрунтовно проаналізувала зв’язок між обсягом наданих кредитів та динамікою ВВП, визначила частки власних коштів підприємств і банківських кредитів, наданих в основний капітал у капітальних інвестиціях, прослідкувала динаміку кредитів, наданих банками реальному сектору в розрізі цільового спрямування та наданих і прострочених кредитів у розрізі видів економічної діяльності, охарактеризувала та пояснила причини показників динаміки збиткових підприємств України, рівня рентабельності підприємств реального сектору та процентних ставок за банківськими кредитами, що дало змогу дійти висновку про те, що, з однієї сторони, кредитна політика банків на сьогодні не відповідає цілям довгострокового розвитку, оскільки спрямована на споживання та підтримку поточної діяльності підприємств, а не на економічне зростання, а з іншої – кредитування реального сектору є достатньо ризиковим для комерційних банків. Підсумовуючи, к.е.н, викладач Л.М. Прийдун окреслила методи стимулювання кредитування банками реального сектору: розвиток системи гарантії кредитів, наданих пріоритетним галузям економіки, запровадження цільових лімітних аукціонів, та кредитних ліній в рамках рефінансування НБУ, створення механізму податкового й бюджетного стимулювання як підприємств, так і банківських установ, забезпечення належного правового та економічного середовища, яке б сприяло захисту інтересів кредиторів та позичальників.
Заслухавши представлені доповіді, викладачі кафедри взяли активну участь в обговоренні проблемних питань, пов’язаних із темою наукового заходу.
Зокрема, к.е.н, доцент Б.П. Адамик звернув увагу на недостататність ресурсної бази банків у зв’язку із значним відтоком коштів з банківської системи та відсутністю підтримки з боку Національного банку України. Крім того, зазначив, що частка проблемних кредитів банків становить близько 45%, а оскільки кредитування підприємств реального сектору є досить ризиковим, то в сучасних умовах неможливо забезпечити його розвиток. Також відмітив, що сьогодні на першому місці стоїть питання «виживання» банків, тому відновлення їх кредитної діяльності загалом та реального сектору зокрема, буде можливим лише при суттєвому перегляді політики НБУ щодо функціонування банківської системи.
Викладач В.Я. Рудан вказав на проблему «прозорості» політики НБУ та діяльності комерційних банків, необхідності посилення контролю над «кишеньковими» банками, які сприяють виводу коштів підприємств в офшорні зони. Також зауважив, що в Україні не створені умови, які б стимулювали банки до кредитування підприємств реального сектору. Крім того, запропонував на прикладі США, де функціонує спеціальна установа з надання гарантій, створити державну установу такого типу й в Україні.
К.е.н., доцент Г.М. Забчук закцентувала увагу присутніх на проблемі невідповідності високих процентних ставок, за якими банки кредитують підприємства, та низькому рівні рентабельності останніх, що зумовлює значні ризики вкладення ресурсів у реальний сектор.
К.е.н., доцент О.О. Іващук поінформувала про систему гарантії кредитів, що застосовується в ЄС, вказавши, що вона включає два етапи: перший – власне надання гарантії на кредит, другий – гарантії, що дозволяють розширяти діяльність, зокрема гарантії мікрокредитування, на продовження бізнесу, поповнення капіталу, що дає можливість розвивати бізнес та знижує кредитний ризик.
К.е.н., доцент Г.Р. Балянт зазначила, що дії НБУ є запізнілими та неефективними у контексті повернення довіри до банківської системи, водночас, без забезпечення нормальних умов функціонування банків, відновлення кредитування реального сектору буде проблематичним.
Завершила науковий захід к.е.н., доцент О.О. Іващук, зазначивши, що не лише банки мають приймати активну участь у відновленні кредитування реального сектору, а й держава і приватні установи. Також запропонувала заходи, які дозволять активізувати кредитування реального сектору та підвищити рівень ВВП: розвиток альтернативних напрямів кредитування, забезпечення пільг установам, що кредитують пріоритетні галузі економіки, зниження процентних ставок за кредитами, наданими в економіку, встановлення чітких і прозорих умов кредитування.