Інтерв’ю з бійцем АТО

Дата: 16-10-2014, 10:12 | Автор: Редько Тетяна, МЕВ-31, Гавриляк Назар, СІ-11

 14 жовтня 2014 року у стінах ТНЕУ молоді люди організували День студентського самоврядування. У програмі були:  віче, флешмоб, ярмарок, гала-концерт. Наші студенти замінили не лише викладачів на заняттях, а також адміністрацію університету.

 

Зокрема, під час ярмарку, нам вдалося поспілкуватись з бійцем АТО Володимиром Свистуном. 

− Як вам ідея заходу? Чи  потрібно проводити його в майбутньому?

 

− Ідея заходу дуже хороша. Було б добре,  якби це стало традицією. Коли ми приїжджаємо  додому, то розповідаємо про життя, яке тече в звичному руслі... А на Сході - війна.

 

− Чи відчуваєте ви підтримку студентів ТНЕУ? 

 

− Університет ніколи не пас задніх. Для хлопців, які там, університет – велика сім’я.


− Які заходи  необхідно проводити на підтримку АТО? Як і куди  краще перераховувати кошти?

 

 − Чесно кажучи, кошти краще перераховувати адресно, тоді вони йдуть на цільове використання, через десяті руки їх не відчутно. У всіх цих рахунках люди зневірилися. Не стільки важливі кошти, як конкретні речі. У нас далеко не завжди є змога  там їх купити, тут ви можете це зробити краще. Я можу дати вам  посилання на мій профіль у  Facebook http://facebook.com/svistun.volodymyr. Там матимете змогу побачити інформацію про те, що нам подарували, що нам потрібно. 


− Чи доходять до вас кошти, які збирають волонтери?

 

− Так, через волонтерів кошти доходять до адресата, а от  щодо штабів і партій, то тут - важко сказати.


− Чи відчутна для Вас наша діяльність?

 

− Ми маємо змогу спілкуватися лиш у телефонному режимі, але ми відчуваємо вашу підтримку - моральну та матеріальну. Це нас надихає й ми - переможемо. 

 

Розмова з бійцем АТО справила на нас велике враження. Сила духу, відданість Батьківщині і безкорисність з якою вони там воюють, - усе це вартує подяки. Ярмарок - це потрібний захід. І справа тут не лише в грошах, а в пробудженні свідомості. Ні на хвилину не варто забувати, що там  наші ровесники, брати,  батьки, чоловіки віддають життя за наше майбутнє.