23 серпня - День Державного Прапора України
Свято вшанування державного прапора встановлено у серпні 2004 року, указом Президента України Леоніда Кучми «Про День Державного Прапора України» № 987/2004, де сказано, що свято встановлено «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…».
Ця дата вибрана не випадково. 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла величезний синьо-жовтий прапор до сесійної зали Верховної Ради. Тепер зал Верховної ради прикрашає картина, на якій увіковічено цю подію, а сам прапор, як реліквія, зберігається в музеї.
18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому полотнищу статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.
28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). В ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Остаточно юридичне визнання Державний Прапор отримав в прийнятій 28 червня 1996 року Конституції України, де під державним прапором розуміється «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів»(Стаття 20, Розділ І).
В європейській геральдиці синій колір символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність. Жовтий (золотий) символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання. Існує популярне, але не негеральдичне тлумачення, за яким синій колір символізує небо, а жовтий — пшеничне колосся.
Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. А особливо чітко в період Галицько-Волинської держави, гербом якої був золотий(жовтий) лев на синьому(блакитному) тлі. Після входження українських земель до складу сусідніх держав ці барви вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів також часто зустрічається хоругвах, прапорах і клейнодах. У другій половині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. Проте, після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.
Першу спробу створити прапор з двох горизонтальних смуг блакитного і жовтого кольору приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий такий стяг.
Поштовхом до поширення жовто-синьої та синьо-жовтої (певний час використовувалися обидва варіанти) символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії. Проте в час коли український національний рух очолила Центральна Рада на перше місце вийшов саме синьо-жовтий варіант. В період правління гетьмана Скоропадського державним прапором був синьо-жовтий стяг. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став державним символом Західноукраїнської Народної Республіки. Аналогічна символіка була затверджена на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.
Пройшовши такий непростий шлях, синьо-жовте полотнище по праву зайняло місце Державного Прапора України, який ми і вшановуємо 23 серпня.
На честь свята здійснюється цілий комплекс урочистих заходів, зокрема проведення щороку 23 серпня о 9 годині офіційної церемонії підняття Державного Прапора України в місті Києві, обласних та районних центрах, інших населених пунктах України, за участю діячів науки та культури, представників міжнародних, громадських, релігійних організацій, політичних партій. Все частішими стають різноманітні акції та флешмоби до яких долучається передусім молодь. Звичайні громадяни України та діаспора, підприємства, державні установи та організації в цей день вивішують Державний Прапор України.