«Чужих дітей немає...»
«Чужих дітей немає...» – це довели студенти факультету банківського бізнесу, відвідавши заклад освіти І-ІІІ ступенів "Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр", школу-інтернат для дітей із вадами опорно-рухового апарату та ДЦП. Спільними зусиллями студентів та викладачів банківського бізнесу зібрано кошти на озеленення школи-інтернату та солодощі дітям. Бажаючих допомогти було багато. Жоден студент та викладач не залишився осторонь, взявши участь у благодійній акції. На зібрані кошти купили кущі троянд, які посадили перед інтернатом. На жаль, погода не сприяла садівництву, але студенти виконали свою місію.
Діти та його керівництво виявилися дуже привітними та гостинними. Студенти мали змогу побачити та оцінити буденну атмосферу школи, а саме відвідати класи, де навчаються діти, спальні, їдальню, живий куточок інтернату та кімнати відпочинку. Вдалося поспілкуватися і з дітьми. Враження неймовірні та примушують задуматися кожного. Адже в очах і в голосі цих дітей можна побачити та почути більше позитиву й щирості, більше усмішок й доброти, більше цікавості й запалу, ніж у людей на вулицях нашого міста. Вони, як і більшість дітей, полюбляють малювати, робити аплікації, співати, читати вірші, ліпити з пластеліну. І все це вони роблять не руками, а душею.
Неабиякий внесок і самих вихователів, які у будь-яку хвилину можуть підтримати, зарадити та допомогти. Саме вони створюють таку дружню, приємну, майже сімейну атмосферу.
Які ж враження самих студентів після візиту до навчально-реабілітаційного центру? Про це запитали студентку факультету банківського бізнесу третього курсу Марину Варгу: «Найперше вразили нас самі діти, наскільки вони щирі та світлі. Діти відкриті для спілкування, їх багато цікавить і вони не соромляться запитувати про це. Відразу помітно, що з ними проводять виховну роботу вихователі, знаходять індивідуальний підхід до кожного. Коли ми роздавали дітям фрукти та сік, мою увагу привернув один хлопчик. Він взяв дві апельсини й відразу попередив, що це не йому. А все тому, що біля нього сиділа дівчинка, яка важко розмовляла, ці фрукти він взяв для неї, а сам залишився без гостинця. Ось такий джентльмен! Ми дали йому ще апельсини, але він відмовлявся, адже говорив, що свою порцію він уже забрав, та потім взяв усі три, і радів, що буде ще на завтра. Нам також запам’яталася стіна, яку ми назвали «стіною ангелів», де намальовано сонце й купола церкви. За словами директора, на цій стіні будуть зображувати тих людей, які виявилися небайдужими та допомагають діткам, так звані «ангели-охоронці». Адже жодна добра справа не має бути забутою».
Бажаємо нікому не бути байдужим та ніколи не залишатися осторонь, приєднуватись до таких заходів та допомагати. А також, більше позитивного настрою та усмішок, щоб у наших очах віддзеркалювалось те тепло, що було у діточок із навчально-реабілітаційного центру.
