Міжнародний день філософії у ТНЕУ
Напередодні Міжнародного дня філософії, що проводиться в третій четвер листопада з 2002 року за регламентом ЮНЕСКО, з ініціативи викладачів кафедри філософії та політології ТНЕУ в науковій бібліотеці університету відбулася творча зустріч викладачів та студентів із поетами нашого краю «На бенкеті у Слова».
Гостями свята були: Євген Іванович Безкоровайний – голова Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України; Марія Йосипівна Баліцька – член Національної Спілки журналістів України, дипломант II Всеукраїнського конкурсу журналістів «Українська Мадонна», головний редактор газети «Університетська думка» ТНЕУ; Анатолій Федорович Заблуда – художник-графік, літератор, дипломант Міжнародного конкурсу плакатів, філософ за покликанням душі; студенти музичного училища ім. Соломії Крушельницької – дует бандуристів, лауреати Всеукраїнських конкурсів Адріана Божок та Марія Чубара, лауреат Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів – акордеаніст Василь Кравчук.
Метою зустрічі було обговорити таємниці буття, зануритися у прекрасний світ поетичного слова та музики.
Філософи несуть відповідальність за те, яким чином речі пов’язані зі словами. Філософи володіють видимою силою конкретного слова і покликані суспільством звітувати перед ним за те, що чинять у процесі навчання філософії і в процесі мовлення у публічній сфері.
Проблема спорідненості і відмінності філософії та поезії стоїть не тільки перед нашими сучасниками. Ця проблема завжди супроводжувала західну думку, яка власне тим і відрізняється від східної мудрості, що зберігає цю напружену суть. Платон говорив про “давню незгоду” між поезією і філософією, і проганяв поезію з області Ідей та Блага. В той же час, він сам вдавався до поезії, складаючи свої міфічні оповіді. При цьому він вмів майстерно поєднувати урочисте й іронічне, багатозначність легенди і ясність думки.
Давно постало питання, яким чином мова як єдиний засіб поезії і мислення може охопити їх у всій їх подібності і відмінності? Звичайно, в нашому повсякденному користуванні мовою ця спорідненість не така вже й наглядна, поезія неначе й не контактує з думкою. Хоч все мовлене може викликати як образ, так і думку. Однак, як правило, наша мова набуває виражальної визначеності і ясності з живого контексту, тобто конкретно реалізується в ситуації, в якій знаходиться той, хто говорить.
Поезія і філософія існують незалежно від тієї мовної практики, яка існує в нашому буденному житті й науці. Однак їх близькість, здається, врешті-решт проявляється в крайностях, коли слово застигає або переходить в невимовне. Ці міркування і покликані розкрити цю близькість, яка дійсно існує, а отже може бути доказана.
І поетичне, і філософське мовлення мають одну спільну рису: вони не можуть бути “фальшивими”, бо немає зовнішнього щодо них стандарту, щодо якого їх можна було б оцінювати і якому вони можуть відповідати. Однак вони далеко не довільні. Вони є певним ризиком, бо можуть виявитися не гідними самих себе. В обох випадках це відбувається не в силу якоїсь невідповідності до якихось фактів, а тому, що їх слово раптом виявляється “порожнім”. З поезією це буває, коли у віршах замість істинного їх звучання ми раптом чуємо звучання інших віршів або ж риторику повсякдення. У випадку з філософією це відбувається, коли філософська мова повністю поринає в чисто формальну полеміку, чи вироджується в безплідну софістику. У вірші, який не є віршем, оскільки не має свого “власного” тону, як і в порожніх формах мислення, що не стосуються самої суті мислення, – в цих двох нижчих формах мови слово руйнується. І тільки тоді, коли слово повністю реалізує себе і стає мовою – тільки тоді ми повинні йому довіритись.
Сила філософії маніфестується завдяки захисту свободи думки, свободи вираження великих цінностей, свободи діалогу, свободи Слова. Слова мало і буде мати силу у всьому світі. ... Лише кожен сотий у заримованих словах бачить сенс, чує музику, відчуває щось таке, чого не відчувають інші. Шанувальники поезії — це люди з особливим світобаченням і відчуттям гармонії, люди, які тонко відчувають світ, людей, події.
Більшої сили за Слово немає. Слово творить Богів, Слово творить королів, президентів, героїв. Слово творить велич народів і держав. Перед Словом схиляють голови мудреці, перед Ним тремтять нечестивці. Словом лікують, Словом убивають. Хто володіє Словом і вміло Ним користується, той володіє світом. Того Слово переконливіше, хто справді підносить Його до рівня Бога, хто є Його вірним сином і помічником, хто несе Його сміливо, несхитно і впевнено, хто вірує в Нього і має за молитву. Ніякі ікони та розп’яття не мають такої сили, як Слово.
Ми щиро вдячні нашим, гостям за те, що вони знайшли ключ поетичного слова для розкриття глибоко філософських питань.
