Сумуємо…

Дата: 11-11-2013, 10:53 | Автор:

Біографія людини – це найяскравіші миті пройденого шляху: поступ і боротьба, знакові зустрічі та доленосні рішення. Наші дні зіткані з найтоншого мережива душевної радості й сердечних тривог, щасливих подій і щоденної праці, дитячих мрій і юнацьких устремлінь, звершень сьогодення та планів на майбутнє. Не приборкати час, не відкликати літ, не змінити задуму Творця, але можна залишити на життєвій дорозі добрий слід, щоб після смерті десятки і сотні послідовників продовжили добру справу, якій було присвячено кожну хвилину буття…

 

День одинадцятого листопада 2012 року трагічними літерами доля вписала у літопис Тернопільського національного економічного університету. Колеги, рідні та близькі, студенти й викладачі вищого навчального закладу зазнали непоправної втрати – невблаганна смерть забрала великого життєлюба, людину кришталевої душі, ректора ТНЕУ, доктора економічних наук, професора С. І. Юрія.

 

За всіма показниками людської гідності Сергій Ілліч, безперечно, належав до тих небагатьох людей, що уособлювали інтелігентність найвищого ґатунку: чесність, правдивість, великодушність, шляхетність, чуйність.

 

Він умів поєднати вимогливість у справах зі щирістю та відвертістю у стосунках з друзями, його світла постать випромінювала позитивну енергію, притягувала до себе, живила творчою силою колег та учнів.

 

Сергій Ілліч був масштабною і сильною особистістю – яскравою і обдарованою, мав дивовижну пам'ять й ерудицію, по-справжньому державницький підхід до справи, свій особистий й оригінальний погляд на навколишній світ.

 

Неможливо перелічити всіх, кому Сергій Ілліч за понад 40 років невтомної праці на посаді викладача передав не лише знання, а й досвід. Професорові С. І. Юрію вдалося сформувати першу в Західному регіоні школу фінансистів, виплекати плеяду видатних учених, які, продовжуючи його справу, сьогодні з гордістю стверджують: «Ми – учні Юрія».

 

Як керівник Сергій Ілліч був двигуном ідей, генератором нових тем, щоденна праця для нього ніколи не ставала рутинною роботою, а була ще однією сходинкою до утвердження мети.

 

Здається, ніколи час не зітре гостроти та болю усвідомлення того, що ми назавжди втратили свого мудрого Вчителя і вірного Товариша, турботливого Керівника та визначного Ученого. Все ще незагоєною раною кровоточить душа від усвідомлення великої втрати, яку поніс кожний, хто знав цю велику людину.

 

Не суттєво, наскільки часто згадують ім’я людини після того, як вона пішла з нашого світу. Набагато важливіше – наскільки довговічні наслідки її добрих справ. Цьогоріч Сергію Іллічу виповнилося б шістдесят чотири. Прикро, що він багато із запланованого не встиг зробити. Але той шлях, який був йому призначений, він пройшов гідно, чесно, віддавши всі свої сили, розум та знання на благо рідного Тернопільського національного економічного університету.

 

 

 

Ректор ТНЕУ                                              А. І. Крисоватий