Науковці ЗУНУ на експертній зустрічі з питань реформи водного сектору України
На міжнародній виставці «Акватерм» з ініціативи Української водної асоціації відбулася панельна дискусія «Економіка води: реформа та баланс інтересів», що об'єднала представників влади, бізнесу, науки та провідних галузевих експертів. Головним вектором діалогу стала необхідність модернізації водного господарства відповідно до європейських стандартів, зокрема імплементації статті 9 Водної рамкової директиви ЄС щодо повного відшкодування витрат на водні послуги. Учасники наголосили, що сучасна водна політика має базуватися на зміні парадигми: згідно з нормами ЄС, вода не є комерційним продуктом, а спільною спадщиною та стратегічним фундаментом національної безпеки. В обговоренні взяв участь завідувач кафедри екології та охорони здоров՚я ЗУНУ, член Ради УВА Леонід Бицюра.
Актуальність реформи загострюється через кліматичні зміни, адже Україна вже офіційно класифікується як вододефіцитна країна через обміління річок та виснаження підземних горизонтів. Фахівці відзначають, що в таких умовах критично важливою є роль водосховищ для накопичення води. Ситуацію ускладнює глибокий технологічний колапс та фінансовий дисбаланс у галузі: зношеність основних виробничих засобів перевищує 80%, через старі мережі втрачається від 40% до 50% очищеної води, а більше половини очисних споруд потребують негайної реконструкції. При цьому поточні надходження від рентної плати та екоподатку покривають лише 1,4% від реальних технологічних потреб, а тарифи на водопостачання залишаються в 5–7 разів нижчими, ніж у ЄС, і часто є збитковими. Побудову дієвої економічної моделі також блокує тіньовий сектор — 60% спеціальних водокористувачів не мають лічильників, а величезна кількість свердловин в агросекторі та приватному сегменті взагалі не обліковується.
Для виходу з кризи експерти сформували дорожню карту, яка передбачає створення єдиної водно-економічної моделі для балансування інтересів промисловості, енергетики, аграріїв та населення. Серед запропонованих кроків — впровадження механізмів водного фонду для цільового фінансування інфраструктури, оптимізація управління водоканалами, а також залучення близько 11 мільярдів доларів необхідних інвестицій через механізми державно-приватного партнерства та стимулюючі тарифи. Окремий акцент було зроблено на проведенні цифровізації галузі із впровадженням інструментів IoT та інтелектуальних інформаційних технологій для онлайн-моніторингу й повного обліку водокористування.
