До Всесвітнього дня хліба у бібліотеці ім. Л. Каніщенка ЗУНУ було проведено виховну годину «Земля. Праця. Хліб» для першокурсників-агрономів навчально-наукового інституту інноватики, природокористування та інфраструктури.

Модератор заходу – куратор гр. АГР-11,12, завідувачка читального залу для студентів – Ірина Любезна. Захід мав на меті не лише ознайомити студентів з історією виникнення хліба, народними звичаями, обрядами та прикметами, пов’язаними з ним, а й сформувати глибоке усвідомлення хліба як символу життя, праці, духовної культури та національної гідності. Особливий акцент було зроблено на значенні хліба саме для агрономів – тих, хто обрав шлях землероба, хто щодня дбатиме про родючість ґрунту, якість зерна, врожайність і продовольчу безпеку. Для них хліб – не просто продукт, а результат щоденної праці, знань, турботи і любові до землі. У читальному залі звучали слова, що торкалися серця. Говорили про давні традиції українського народу, про турботу і радість, про те, що є таким же необхідним, як сонце і повітря. Хліб – це життя. Недарма в давньоруській, а згодом і в сучасній українській мові слово «хліб» ототожнюється з «житом». А «життя» і «жито» – слова одного кореня, одного змісту. Студенти пригадували притчі, народні прислів’я та приказки про хліб, що прийшли до нас із глибини віків. Їхня обізнаність у народній мудрості вражала – кожне висловлювання було як зернина, що проростає в душі. Україну здавна називали хлібним краєм. Наші предки – українці-хлібороби – були великими працелюбами, вміли обробляти землю з любов’ю і вирощували щедрі врожаї. Для них хліб був не просто їжею, а святинею, основа буття, мірило людської гідності. Для майбутніх агрономів ця тема не теоретична, а глибоко практична. Вона є основою професійної етики, відповідальності перед суспільством і природою. Хліб – це не лише страва. Це пам’ять, це вдячність, це зв’язок між поколіннями. Його слід берегти, як зіницю ока, як власне здоров’я, як найдорожче, що маємо.