Добро проростає там, де його сіють
У бібліотеці у літню пору по-особливому затишно. Поки ВПО різали тканину і плели маскувальні сітки для наших захисників, завідувачка читального залу зачитувала притчі з книги Бруно Ферреро – короткі, мудрі, глибокі.
Ці історії – як світло в темряві, як краплі тиші серед сирен. Після кожної притчі зупинялися, щоб обговорити її мораль. Говорили про віру, про вибір, про силу добра. Про те, як навіть найменша дія може мати велике значення.
А за вікном – війна. Від ранку до обіду тричі лунали тривоги. Сирени відлунювали в повітрі, нагадуючи, що ми живемо в час, коли кожна дія – це опір, кожне слово – це підтримка.
І все ж, у книгозбірні було місце для спокою. Для розмови. Для людяності.
Одна з ВПО сказала: «Ми не просто плетемо – ми вкладаємо сенс».
І справді – кожен вузол, кожен клаптик тканини стає частиною великої справи, частиною нашої спільної надії.
Книга, слово, сітка – усе переплітається. Нехай добро проростає там, де його сіють – навіть у найскладніших умовах.
