Арт-терапевтична зустріч, що зцілює
У Всесвітній день біженців, який відзначають 20 червня, коли світ говорить про вимушене переселення, про втрату й відвагу, у бібліотеці ім. Л. Каніщенка ці слова набувають особливого значення. Тут, у стінах бібліотеки, щодня збираються внутрішньо переміщені особи, які не лише плетуть маскувальні сітки та костюми для захисників, а й вив’язують між собою спільноту підтримки й надії.
Сьогодні книгозбірня стала місцем не лише праці, а й внутрішнього зцілення, місцем арт-терапевтичної зустрічі: мовчазна рефлексія перетворилася на малюнки, а недосказане – на символи.
Модератори заходу – завідувачка читального залу для студентів Ірина Любезна та майстриня декоративно-прикладного Тетяна Ящишин.
Всесвітній день біженців – це не лише про глобальну статистику. Це про людей поруч, які сьогодні живуть у нашому місті, ходять тими ж вулицями, докладають рук до спільної перемоги. Це–про вразливість, що стала силою, і дім, який поступово виростає з турботи, довіри й взаємності.
Тематичне гасло «Цінуйте кожну мить життя» лягло в основу заходу, який поєднав творчість, символізм і щирість людського діалогу.
Особливою частиною стала арт-вправа «Ріка життя» – візуалізація особистої життєвої подорожі через кольорові олівці. Під звуки споглядальної музики учасники малювали символічні етапи свого шляху: дитинство, юність, зрілість – кожне «семиріччя» стало окремим аркушем великої життєвої мапи. Риби, зорі, кораблі, сонце, квіти – ці образи ніби виходили з глибин пам’яті, оживали й заповнювали символічну ріку досвіду. У просторі бібліотеки виник світ, де кожна історія – плинна, складна, але по-своєму красива. Це були хвилини, коли мистецтво перетворило біль у силу, спогади – у символи, а тиша – в діалог.
Другою частиною стала гра-вправа «Почуй мене», побудована на міжособистісному спілкуванні, вмінні формулювати очікування та перевіряти їх виконання в безпечному, доброзичливому середовищі. Ситуаційний сценарій зі звичними побутовими предметами набув нового звучання – як спроба бути почутим, зрозумілим і прийнятим.
«Тут ми не лише допомагаємо фронту. Тут ми вив’язуємо собі право бути почутими, зціленими, живими», – зізналася одна з учасниць.
Цей день нагадав, що за кожною сіткою, кожною ниткою стоїть людська історія – історія втрати, віри, пошуку нового дому. І хоча Всесвітній день біженців говорить про трагедії, він також промовляє про стійкість, солідарність і здатність починати знову.
Захід пройшов у дуже довірливій атмосфері. Учасники щиро ділилися емоціями, відкривали важливі речі про себе, підтримували одне одного. І найголовніше – звучала думка, яку повторювали багато з присутніх: «Нам цього дуже не вистачало. Це було потрібно не лише як творчість, а як місце, де можна бути собою».
