Святкова академія до 60-річчя Миколи Лазаровича
Сьогодні у Західноукраїнському національному університеті відбулася святкова академія до 60-річчя Миколи Лазаровича – доктора політичних наук, професора, професора кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності соціально-гуманітарного факультету ЗУНУ, заслуженого працівника освіти України, краєзнавця, громадського діяча, воїна.
У цей важкий для нашої країни час ми пам’ятаємо, завдяки кому маємо можливість зібратися й разом віддаємо данину пам’яті усім тим, хто виборював і продовжує виборювати територіальну цілісність та суверенітет України. Присутні вшанували усіх полеглих у російсько-українській війні хвилиною мовчання.
На святкуванні зібралися колеги-науковці, друзі, студенти, послідовники, пошановувачі наукової діяльності непересічної особистості нашого краю.
Із привітанням виступив ректор класичного університету Тернополя Андрій Крисоватий:
«Сьогодні я маю за честь від колективу Західноукраїнського національного університету привітати із ювілеєм шановного професора, знаного науковця, воїна. Цей ювілей – своєрідна життєва віха. Серед непростих реалій сьогодення ми хочемо подарувати Вам позитивні емоції, пошанувати Вас, як дійсно визначну особистість, яка надихає боротися за перемогу. Дякуємо вам за ті знання та досвід, які Ви даєте молоді, за приклад жертовності й великої любові до України. Просимо у Бога вам здоров’я та захисту й даруємо Вам ікону Миколи Чудотворця.
Ваш життєвий шлях, це свідчення того, що українці – вільна, сильна, нескорена нація, яка безстрашно бореться з ворогом за свою свободу. Витримаємо! Вистоїмо! Переможемо!»
З 1995р. Микола Васильович пройшов шлях від аспіранта, старшого викладача кафедри українознавства до завідувача кафедри, професора кафедри соціокультурної діяльності, почесного професора університету, доктора політичних наук.
У 2000 р. Микола Васильович опублікував першу монографію «Українські січові стрільці. Національно-політична та культурно-просвітницька діяльність», 2011р. став лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. братів Богдана і Левка Лепких, премії в галузі культури в номінації «Краєзнавство – імені Петра Медведика», Першого народного праймерізу «100 кращих тернополян-2015», лауреат конкурсу «Людина року-2015».
У 2009р. Указом Президента України Миколі Васильовичу присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України».
Микола Васильович нагороджений відзнакою начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних сил України «Учасник АТО», відзнакою Тернопільської обласної ради «За заслуги перед Тернопільщиною» ім. Ярослава Стецька, відзнакою «Ветеран війни» та грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом».
Із теплими словами вітань від колективу соціально-гуманітарного факультету звернулася деканка Оксана Гомотюк:
«Сьогодні ми маємо честь вшанувати 60 років з дня народження і 30 років науково-педагогічної діяльності Миколи Васильовича. Ювіляр надзвичайно фаховий історик та краєзнавець, який присвятив себе Батьківщині. Молитва і боротьба за Україну - це квінтесенція життя і діяльності Миколи Васильовича. Він увібрав у себе найкращі риси Прикарпатського краю, наслідував приклад патріотизму батька, який, до речі, знав Кобзаря напам’ять, і душевність, доброту, людяність та працелюбність матері».
Микола Васильович Лазарович – справжній українець, захисник своєї Батьківщини, активіст Помаранчевої революції (2004р.) та Революції гідності (2013-2014рр.), боєць-доброволець в російсько-українській війні з 2015 року.
Його мужність, патріотизм і відданість рідній землі гідні великої шани та вдячності.
Із зворушливими словами подяки Микола Лазарович звернувся до присутніх:
“Я сьогодні дякую своїм батькам, Василеві і Ганні, за те, що вони мене народили, і за те, що вони мене виховували. Мені здається, що виховували добре. Дякую всій моїй родині, яка підтримує мене та моїх побратимів. Дякую своїй сім’ї, бо зі мною важко. Важко тому, що, можливо, я більше дбаю про Україну, а ніж про свою сім’ю.
Дякую своїм побратимам, зокрема Петрусеві (позивний – Фізрук) і Сергійкові (Флеш). Саме вони витягнули мене непритомного з окопа під Бахмутом, тому я залишився живим.
Також з вдячністю згадую, на жаль, покійного ректора Сергія Ілліча Юрія, який скерував мене у докторантуру. Я щиро дякую керівництву нашого університету, Андрію Ігоровичу Крисоватому й усім, хто завжди допомагав у моєму становленні.
Я неймовірно горджуся, що почесний професор нашого університету. Щиро дякую усій університетській родині. Слава Україні!»
Натхненною піснею «Перемога за нами» привітав ювіляра Павло Тютюнник.
Працівники бібліотеки ім. Л. Каніщенка упорядкували біобібліографічний покажчик «Професор-воїн: до 60-річчя від дня народження та 30-річчя наукової діяльності вченого, педагога, краєзнавця, громадського діяча, вояка Миколи Васильовича Лазаровича», який презентував директор бібліотеки ім. Л. Каніщенка ЗУНУ, канд. екон. наук Казимир Возьний. Укладачі – Галина Кругляк, Надія Пісоцька, Ганна Філіповська.
У біобібліографічному покажчику висвітлено життєвий і творчий шлях ювіляра, вміщено основні біографічні матеріали, відомості про педагогічну, наукову, громадську та військову діяльність. Зібрано та систематизовано відомості про його друковані праці, видані окремими виданнями, а також опубліковані у наукових збірниках і періодичних виданнях, що охоплюють період від 1986 до 2023 р. Наведено абетковий перелік публікацій про вченого та його діяльність тощо.
За 30 років наукової діяльності Микола Васильович підготував: 39 монографій, 2 підручники, 34 навчальних посібники, 33 навчально-методичних посібники, 463 наукових статей, тез, доповідей на наукових конференціях, 129 публікацій, дописів, 54 інтерв’ю.
Працівники читального залу для студентів Ірина Любезна та Ольга Мельник підготували виставку наукових видань Миколи Лазаровича, яку охочі могли переглянути у холі корпусу.
Особливі подарунки підготували кафедрали – завідувачка кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності Ірина Недошитко, викладачі Олена Стефанишин, Олена Конопліцька та молодий науковець Дмитро Худик.
Досягнення та здобутки Миколи Васильовича є прикладом для наслідування прийдешніми поколіннями українців, які бажають стати на шлях науки та служіння своїй країні. Його наукові звершення та бойова звитяга, безумовно, зробили чималий внесок в розвиток вітчизняної науки та уже залишили помітний слід в нашій національній історії.
