#ЗУНУ55
Дата: 3-11-2021, 16:41 | Автор: Відділ інформації та зв'язків з громадськістю
До ювілею Західноукраїнського національного університету директор музею Віталій Григорович Михайлиця зібрав спогади викладачів та випускників закладу вищої освіти, які згодом будуть відображені у книзі історії ЗУНУ. Продовжуємо публікацію циклу споминів відомих людей нашого університету. До вашої уваги розповідь Ярослава Михайловича Карпика, кандидата економічних наук, доцента, академіка Академії економічних наук України, Заслуженого машинобудівника України, лауреата Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» (2002 р.), «Лідер бізнесу 1997 року», генерал-хорунжого Українського козацтва. Ярослав Михайлович пропрацював на Тернопільському радіозаводі «Оріон» 40 років, з них 28 років – генеральним директором. З 2020 року – керівник центру працевлаштування та зв’язків з випускниками ЗУНУ, випускник 1972 року.
«Наш затишний родинний університет»
На дрібнім шматочку свідомого живе чоловік: на сьогоднішнім дні, бо вчорашній уже належить історії. А попереду і позаду, минуле й майбутнє, однаково приховують від чоловіка свою істину. Так малими процесами, змінами днів і ночей творяться епохи, росте і шириться культура і наука. Все обновляється і старіє непомітно…
Непомітно твориться історія…
І от рядом таких непомітних процесів виріс наш заклад вищої освіти: від Тернопільського відділення фінансово-економічного факультету Київського інституту народного господарства імені Д.С. Коротченка (червень 1966 р.) до Західноукраїнського національного університету у м. Тернопіль. 55 років вік немалий. А спогади такі живі. І так хочеться ними поділитися. Згадати людей-керівників із великим національним почуттям і свідомістю.
Адже біографія університету – це не тільки будні пройденого шляху, але і яскраві миті, поступ і боротьба, доленосні зустрічі і рішення.
І сьогодні ми бачимо на цій дорозі добрий значущий слід та віримо, що майбутні покоління продовжать добрі справи, які були започатковані ще 55 років тому.
Життя нашого вишу – це життя нашої країни. І сьогодні наш університет у часи важкої економічної трансформації зумів зберегти своє обличчя, головну суть – виховувати людину, що мислить самостійно, ученого.
У далекому 1967 році було відкрито три форми навчання: денна, вечірня, заочна. Було створено студентський радіовузол під керівництвом голови студради Віталія Мельника, перші диктори – В. Смиричинський і З. Гуранков. Запрацювала і фотолабораторія, яку і донині очолює М. Бенч.
З великою радістю і гордістю ми вітали перших випускників, зокрема тих, хто отримав дипломи з відзнакою: Н. Леськів, Є. Познахівського, Т. Синишину, В. Мельника, О. Білоус, які залишилися працювати в інституті.
У 1971 році було створено три факультети: фінансово-економічний (декан – доцент В. Вихрущ), обліково-економічний (декан – С. Шкарабан), вечірньоїьта заочної форми навчання (декан – А. Григорук). На той час налічувалося вже більше 1000 студентів і біля 100 штатних викладачів.
Хочу насамперед засвідчити свою повагу моєму декану, доктору економічних наук, професору, Заслуженому економісту України, академіку двох академій, лауреату літературних премій, по суті – нашому батькові Вихрущу Володимиру Павловичу – уродженцю Тернопільщини.
Володимир Павлович пройшов трудовий шлях від інспектора Лановецького райфінвідділу до декана факультету, а згодом став заступником голови Тернопільської обласної ради. За значну економічну діяльність присвоєно звання «Заслужений економіст».
В. Вихрущ – автор понад 100 наукових праць, монографій, посібників. Крім того, з під його пера вийшло більше 20 поетичних збірок, він – член Спілки письменників України.
Ми – першокурсники, отримали надзвичайну батьківську опіку, розуміння і підтримку в навчанні і побуті, а головне – наш декан дав зрозуміти для чого ми прийшли в інститут, і що нас чекає в майбутньому. Володимир Павлович знав біографії більшості студентів, а нас на першому курсі було близько 200 осіб.
Неодноразово на зустрічах випускників ми, його студенти, щиро дякували за допомогу у правильному виборі професії.
Сьогодні ми вже старші за нашого вчителя, але і надалі послуговуємося його настановами.
Особливу подяку хочу скласти доктору економічних наук, професору, Заслуженому діячу науки і техніки Шкарабану Степану Івановичу – завідувачу кафедри економічного аналізу.
Під його безпосереднім керівництвом я захистив кандидатську дисертацію. Потім на протязі 30 років працював на цій кафедрі викладачем за сумісництвом. За його безпосередньої участі на ВАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» було відкрито філію кафедри, завдяки чому студенти могли на практиці засвоювати отримані знання.
Наукова школа С.І. Шкарабана активно працювала над питаннями обліку, оперативного економічного аналізу в галузях народного господарства. Власне моя кандидатська дисертація була частиною цієї проблематики.
Особливе місце в історії нашого університету необхідно віддати завідувачу кафедри українознавства професору Б.Д. Лановику, який починаючи з кінця 80-х років минулого століття досліджував ряд важливих проблем української історії. Я пишаюся тим, що ми з Богданом Дмитровичем навчалися у нашій рідній Кобзарівській середній школі.
Особливу подяку наша четверта група складає Дзядикевичу Юрію Володимировичу, який у 1968 році був призначений її куратором. Він – педагог з великої букви, який став не лише наставником та вчителем, а й фактично главою нашої студентської сім’ї-академгрупи.
Хочу навести лише один приклад. Коли після першої зимової сесії наш одногрупник Саша Іонов через технічні обставини не зміг скласти екзамен, Юрій Володимирович не залишив студента у біді і знайшов вихід. По-перше, він домігся перездачі екзамену (Іонов отримав «добре»). По-друге, щоб підтримати студента матеріально, запропонував групі (28 осіб) зібрати по 1 карбованцю. Саша отримавши кошти заплакав. Згодом, ціною тільки йому відомих зусиль, щоб нашому колезі таки почали виплачувати стипендію.
Дякуємо Вам, наш учителю, адже ви 49 років сіяли зерна добра в наших серцях.
Ще один випускник нашого інституту 1972 року, вартий окремої згадки – Олійник Василь Михайлович. Він пройшов трудовий шлях від головного бухгалтера, голови колгоспу, голови райвиконкому до голови обласної ради народних депутатів. З 1992 року – декан факультету, а потім директор інститут аграрного бізнесу.
Простий сільський хлопець завжди доводив, що своєю працею і знаннями можна досягти чимало. В. Олійник – доктор економічних наук, професор, академік Академії економічних наук, член-кореспондент Української академії аграрних наук. Автор понад 100 наукових праць. І це далеко не повний перелік його звань та здобутків.
Наша Альма-матер пишається такими випускниками, які є прикладом для наслідування. Ці люди творили і творять нашу Україну.
Кожна людина, кожен наш випускник просто зобов’язаний залишити добрий професійний, науковий чи творчий слід, щоб наступні покоління несли з гордістю ім’я випускника Західноукраїнського національного університету.