Саченко Світлана Іванівна, випускниця 1996 року

 Більше двадцяти років назад я зробила важливий для себе крок, прийшла навчатись  в цей прекрасний Університет для того, щоб навчитись новому, узагальнити свої знання та поділитись своїм досвідом. І особиста мотивація до цього кроку в кожного була різна. Хтось хотів довести насамперед собі, що готовий вчитись, хтось хотів на власному прикладі показати іншим, що вчитись ніколи не пізно.

 І от сьогодні я хочу висловити слова вдячності Університету, викладачам за їхні чуйні серця, за ті знання які отримала. Навчання і навчатись – це кропітка та важка праця, ми будували своє життя, ми будували свої сім’ї, ми будували свою кар’єру. І в якусь мить сказали собі, щоб я міг рухатись далі, щоб я міг бути ще успішнішим, мені потрібно зробити цей крок і знову сісти за студентську лаву.

  Дякую Університету та всьому викладацькому складу за знання, які Ви нам давали. Ми чітко усвідомлювали, що ми були нелегкими студентами, адже у кожного з нас за плечима великий досвід і, іноді, нам здавалось, що правильне тільки те, що знаємо і робимо ми.

Дякую, що вислухали, узагальнили та показали нове.

Дякую Вам, дорогі колеги. Ми знайомі давно, і, здавалось, що знаємо одне про одного все. Але навчання показало, що це не так. Ми відкрились з зовсім інших сторін, ми стали розуміти один одного краще. В кінці кінців ми знаємо сильні та слабкі сторони один одного.

Дякую всім!



Саченко Світлана Іванівна, випускниця 1996 року

 Більше двадцяти років назад я зробила важливий для себе крок, прийшла навчатись  в цей прекрасний Університет для того, щоб навчитись новому, узагальнити свої знання та поділитись своїм досвідом. І особиста мотивація до цього кроку в кожного була різна. Хтось хотів довести насамперед собі, що готовий вчитись, хтось хотів на власному прикладі показати іншим, що вчитись ніколи не пізно.

 І от сьогодні я хочу висловити слова вдячності Університету, викладачам за їхні чуйні серця, за ті знання які отримала. Навчання і навчатись – це кропітка та важка праця, ми будували своє життя, ми будували свої сім’ї, ми будували свою кар’єру. І в якусь мить сказали собі, щоб я міг рухатись далі, щоб я міг бути ще успішнішим, мені потрібно зробити цей крок і знову сісти за студентську лаву.

  Дякую Університету та всьому викладацькому складу за знання, які Ви нам давали. Ми чітко усвідомлювали, що ми були нелегкими студентами, адже у кожного з нас за плечима великий досвід і, іноді, нам здавалось, що правильне тільки те, що знаємо і робимо ми.

Дякую, що вислухали, узагальнили та показали нове.

Дякую Вам, дорогі колеги. Ми знайомі давно, і, здавалось, що знаємо одне про одного все. Але навчання показало, що це не так. Ми відкрились з зовсім інших сторін, ми стали розуміти один одного краще. В кінці кінців ми знаємо сильні та слабкі сторони один одного.

Дякую всім!