Коли методологія стає політикою: як пройшла бінарна лекція з політичної соціології
У межах курсу «Політична соціологія» в навчально-науковому інституті міжнародних відносин ім. Б. Гаврилишина Західноукраїнського національного університету відбулася бінарна лекція «Методологія пізнання в політичній соціології: парадигми і критика».
Формат зустрічі виявився не лише академічним експериментом, а й інтелектуальною подією, яка вийшла за межі звичайної пари. У центрі — діалог між доктором філософських наук, професором кафедри політології та філософії ім. Сергія Коновала Тетяною Чолач і кандидатом соціологічних наук, професором кафедри фундаментальних та спеціальних дисциплін Нововолинського навчально-наукового інституту економіки та менеджменту ЗУНУ Анатолієм Литвином, у ролі глядачів і співучасників – студенти-політологи. Лекція розгорталася як жива дискусія між двома методологічними підходами. Тетяна Чолач представила класичну наукову традицію – позитивізм, структурний функціоналізм, раціональний вибір. Вона акцентувала на важливості об'єктивності, логіки та точності у вивченні політичної поведінки. Анатолій Литвин відповів критичними теоріями – постструктуралізмом, неомарксизмом, феміністськими та постколоніальними підходами. Його виступ загострив увагу на тому, як знання формується в контексті влади, і як сама методологія є частиною політичного вибору.
У результаті – справжнє зіткнення парадигм: структурна стабільність проти соціальної конструкції, раціональний вибір проти дискурсивної критики. Але саме ця напруга відкрила простір для глибших питань: як ми пізнаємо політичне? що ми вважаємо істинним? і хто визначає рамки знання? Студенти не залишилися осторонь: дискусія продовжилася в запитаннях, коментарях і навіть суперечках. Для багатьох ця лекція стала нагодою переосмислити не лише методи, а й саму природу політики як предмета дослідження. «Методологія – це не лише про інструменти, а й про бачення світу», – підсумувала професорка Чолач. І, здається, ця думка залишиться з аудиторією надовго.
