ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 У стінах Бібліотеки ім. Л. Каніщенка відбулася подія, що залишила глибокий слід у серцях усіх присутніх — зустріч з Назарієм Вікторовським, ветераном війни, лауреатом обласного конкурсу «Людина року-2024» та справжньою Людиною-Титаном. Цей день, що історично вшановує борців за незалежність України, тепер набуває нового значення, відзначаючи сучасних Героїв, які ціною власного життя захищають Батьківщину від російської агресії.

  У затишному читальному залі, серед тисяч книжок, Назар поділився власною історією — історією надзвичайної сили, незламності та віри.

Назар Вікторовський пішов на фронт у перші дні повномасштабної війни. Після обстрілу Часового Яру втратив обидві ноги. Росіяни влучили в будинок, де дислокувався їхній підрозділ. Майже добу Назар пробув під завалами, його врятували дві пляшки води, які знайшов між камінням. Далі — ампутація ніг, боротьба за життя та протезування за кордоном. Зараз Назар працює інспектором служби 102 поліції.

Зібралися юнаки та дівчата, бібліотекарі та ВПО, які хотіли почути від героя не лише про випробування війни, а й про шлях повернення до життя після важких травм. Назар говорив просто і щиро – про те, як двадцять днів після поранення він не міг звикнути до думки, що більше не зможе ходити. Як навчався заново рухатися на протезах, як прийняв нову реальність, віднайшов у ній сенс і роботу, що стала важливою частиною його життя.

Головне – не опускати руки. Завжди є вихід, навіть коли здається, що його немає”, – сказав він, а присутні затамували подих.

Молодь ставила запитання – про страх, про підтримку, про майбутнє. Назар розповів, що його найбільша опора – дружина і маленька донька, які вірили в нього навіть у найскладніші моменти. І що зараз, працюючи інспектором служби 102, він допомагає тим, хто опинився у скрутній ситуації, бо добре знає, як важливо вчасно почути слова підтримки.

Особливо вразив слухачів момент, коли Назар розповів, що під завалами він не припиняв молитву. Голосно молився, щоб не відчувати болю, щоб триматися, щоб зберегти надію. “Коли молився – не було болю. А коли переставав, він повертався,” – зізнався він. Ці слова стали нагадуванням, що віра і внутрішня сила здатні підтримати людину навіть у найважчі хвилини.

Ми повинні пам’ятати, що молитва – це теж сила. Як вона допомогла Назару вистояти, так і ми маємо молитися за наших захисників, за нашу країну, за перемогу. І в цих словах є щось особливе – відчуття спільної відповідальності, віри і підтримки, що об’єднує людей у складні часи.